Опубліковано: 2016.09.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Варел Лозовий

***

Як в леті чапля зтужавіло вигинає воло –
доричний, геть довершений ехін! –
над зваленим люстром Десни
виводить рімне коло…
А я милуюсь любо –
в дідька сучий син.
Цей білий ієрогліф демотичний,
не розтлумачений іще до нинішних часів,
до гички липехової дотичний,
коли на беріг грузький опустивсь та всів.
Ця чапля біла – вічний знак питання,
натхненно риторичний, визивний,
у непорушній тиші на світанні,
похилений й, як збухлий чіп, п’яний.
Її втер крейдою в лінолеум
шкільної дошки вкляклих в твань заплав
натужно, кришачи кути, із болем,
шепочучи: «Good bye, my love,
eternal love!»
Й вона піднялась,
смикнувши із піхов леза
загнутих хижо тричі кутих крил,
втілена у птаха вмить тремка береза,
здіймаючи під небокрай вапняний пил.
І подалась у вирій, виритий завчасно
рискалями криничних копачів,
туди, де, вмивши твар росою рясно,
змучений місяць простягся
й спочив.

2016
© Варел Лозовий
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44616/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG