У триста двадцять сьомий раз
вона не зробила стильну зачіску.
Шанси сподобатися не дорівнюють зеро.
У п'ятсот  сорок восьмий раз
він не налакував нігті. Ідіот - не спокусився.
У дев'яносто шостий раз вона не рвонула
на побачення в третій Рим.
Давно не спілкувалися. Тільки вчора загоряла
в очах файного хлопця.
А він позавчора стріляв очима в неї
і смачним віскариком лікувався.
А вона ласувала холодною текілкою в «Добрій хаті».
У сьоме жертвую  власним вільним часом.
А  тут троє п'яних маніяків з ножами бажають доброго життя.
Це вона тобі на плечі  кладе ніжні  руки.
А ти її руки не змахуєш, бо жінок у тебе немає.
Це  твій будинок не обмежується для неї квадратними метрами.
У неї є своя квартира, ти виходиш із неї на сходи,
а потім - на полковий плац, як на велику площу.
Її будинок - в полку, це  і твій будинок.
А його країна єдина, це і твоя країна.
У нього не можна відібрати шматок великого бажання.
У неї непереборне почуття радості не вкрадеш.
Як розповісти про такий рай  на війні,
адже неможливо усьому світові
відібрати пам'ять про батьківщину.
Він завжди бере  на зустріч із нею зброю,  
щоб захищатися, але не від кохання.
Усі бійтеся нападати на них.
Вона цінує його кмітливість і  любить його культуру.
Вона  називає єдино-великою його віру і свою волю.  
Але вона голосує за власне здоров'я, а не за вождя своєї країни.
- Як добре, коли умиваєшся з ранку і не думаєш про неї.
А вона не робить ранком  вибір між двома героями війни.
А таки все вони - закохані і  роблять все неправильно.  
- Це ти не телефонуєш насамперед до мене,
щоб переконатися, що все у мене добре.
- Це ти не стаєш на коліна переді мною.
- Це не тому, що не виходить або хтось заважає,
а тому що ніколи на колінах добре  не стояв.
-А де  повага і гордість? Ви, закохані на війні!