укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.08.19
Роздрукувати твір

Іван Низовий

ЗУСТРІЧ У ПУСТОВІЙТІВЦІ


Іване з Іванів,
яких я так любив
у дні хрещень шкільних
в пустелі повоєнній,
де сталінський «прижим»
нас гробив,
та не вбив
міцний козацький дух
в основі нашій генній,
пишу тобі з лугів
Лугані та Дінця,
Івасю, друже мій
з родини Іванунів:
видать, мороз розлук
не вистудив серця –
затрепетали ж знов,
поривчасті та юні!
Ми п’ять десятиліть
не бачились...
І ось
зустрітись довелось
на Спаса
під Ромнами,
і нам обом здалось:
Господнє пролилось
благословення щедрісне
над нами.
Але ж усе про все
в такий лімітний час
згадати й розказать,
на жаль, не випадає –
сивини наші нам
розказують про нас,
а слів уже й нема,
а слів таких – немає...
Ми прожили життя
не марне й не пусте.
Що встигнуть не змогли –
дороблять наші діти...
Твій сад шумить.
І мій гайок росте.
Чого ж бо нам ось так
тихцем не порадіти!
Ти показав мені
ту церкву,
що її
спорудив кошовий
останній –
Калнишевський.
Зі мною пожуривсь,
бо владні гультяї
ще й досі не взяли
над страдницею
шефство.
Від’їхав я ізнов
у свій-чужий Луганськ.
Вже й настрій мій не той –
покращивсь достеменно.
Засвічую свічу,
щоб ореол не згас
над образами тих,
чиї шаблі й стремена
дзвеніли в ковилі
донецьких дикопіль.
Співатиму про них,
будитиму нащадків,
аби всіляких зайд,
перевертнів
звідсіль,
зусюд і звідусіль
туряли безпощадно.
До зустрічей нових
в оновленому краї,
на рідній нам Сулі
і нечужім Дінці...
...Свіжіє вітерець –
листки перебирає,
мов літописець-час
пожовклі папірці.

2007
© Іван Низовий
Текст вивірено і опубліковано: Леся Низова

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні