Як ворог не вступається нітрішки І лють його не можна загасить, Вдягни шкарлупу, стань твердим горішком Із тих, що неможливо розкусить. Якщо вже не униткнуть тобі згуби, Що хлюпає на дні його зіниць, Нехай зламає хижі свої зуби Через твою закам’янілу міць. Ще радості засвітяться окрайці І справедливість збудиться стара, Як ворог твій грабкі зламає пальці, Дістаючись до ніжного нутра. І навіть як сьогодні ненароком Поглине він ім’я твоє і рід, Нехай йому назавтра вийде боком Безумством завойований обід.
|