Опубліковано: 2016.08.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Балагула

Сонячник

Ніжні промені снів заплакані,
серце тоне у вирі відчаю...

Я намисто складаю знаками
та кохання своє засвідчую...

Безумовно, ще буде сонячно,
безнадійно живу дурепою...

Край стежини чекає сонячник,
щоб дісталася з ним до неба я...

2016
© Світлана Балагула
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44485/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG