Руйнуємо, аж гай шумить, справіку.
Співаємо: «Не вмерла… і не вмре…»
Обравши на гетьмана
недоріку,
повторюємо прокляте,
старе,
дев’яте коло пекла…
Хто ми, що ми?
Куди нас доля знову заведе?
Застрягло слово в горлі від судоми,
а серце розриває кліть грудей…