Підступає осінь непомітно
Й зовсім ще легка її хода...
Під вікном іще жоржина квітне
Й небо відзеркалює вода.
І птахи купаються в блакиті,
Поміж кучерявих літніх хмар,
Та й волошки ще синіють в житі,
Що не встиг скосити ще жнивар.
Ще так пахне літом матіола
І буяють зеленню сади...
Начебто незмінне все довкола,
Так же, як учора, як завжди...
Але вранці око помічає
Синю і холодну вже росу.
І як швидко літній день втрачає
Довжину, жагу свою й красу.
Як птахи збираються у зграї
І кричать тривожно в вишині,
Як багряно сонце догорає
В павутину затканім вікні.
Як пливуть проточною водою
Перші жовті, з листя, кораблі...
Осінь це, ще легкою ходою,
Але вже крокує по землі.