Затужив синій став, Що він небом не став, – І залився гіркими сльозами. Я від щастя ридав, Як тебе покохав, – Та ще й досі кохаю без тями. Наче квітку плекав, Цілував, обнімав – І розквітла ти диво-зорею. Я старався, як міг, Кидав зорі до ніг – Все одно ти не стала моєю. На край світу я біг, Засипав білий сніг Всі сліди і дороги довкола. Я не знаю, як жить, Та тебе розлюбить Я не зможу, кохана, ніколи. 1 серпня 2015 року
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”