Опубліковано: 2016.07.19
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Володимир Криловець

***


Затужив синій став,
Що він небом не став, –
І залився гіркими сльозами.
Я від щастя ридав,
Як тебе покохав, –
Та ще й досі кохаю без тями.

Наче квітку плекав,
Цілував, обнімав –
І розквітла ти диво-зорею.
Я старався, як міг,
Кидав зорі до ніг –
Все одно ти не стала моєю.

На край світу я біг,
Засипав білий сніг
Всі сліди і дороги довкола.
Я не знаю, як жить,
Та тебе розлюбить
Я не зможу, кохана, ніколи.

1 серпня 2015 року

2015
© Володимир Криловець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44338/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG