Опубліковано: 2016.07.15
Поетичний розділ: Містика, видіння

Наталія Бугаре

Последняя Маргарита

Она была странной, а я в нее был влюблен.
Ложилась под утро - романы всю ночь читала.
Когда засыпала, терял я покой и сон -
до тихой зари, что по небу плескала алым.

Вставала к обеду - богема, ни дать ни взять.
Смеялась чему-то и шла босиком на кухню.
Шутя сокрушалась, что кофе котам нельзя
и, чтобы утешить, чесала меня за ухом.

Она улыбалась, касаясь рукой окна,
глядела невидяще, нервно хватала кисти,
Пьянела работой вернее, чем от вина,
вокруг тишина осязаемо в доме висла.

Она уходила под вечер всегда одна,
а я на балконе ее провожал глазами
и падал куда-то, где не было вовсе дна...
Где времени бег прекратился, а может замер.

Она возвращалась, как будто сдавалась в плен,
кивала мне так - мимоходом и между прочим.
И птиц рисовала невидимых на стекле.
Ей крылья - зачем? Но вот надо же, очень хочет…

Картины ее - акварельных мазков ажур,
но пишет она на полотнах чужое счастье.
Подумав, решил, - я ей главного не скажу -
что выдохся крем и скончался последний Мастер.

2016
Краснолука
© Наталія Бугаре
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44295/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG