Опубліковано: 2016.07.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Федчишин

Співуча Квітка

Світлій пам'яті Квітки Цісик.

Як завезти мале зерня в далекі далі,
вдихати отчини щодня в нього скрижалі –
то воно випустить стебло найближчим літом
і зачарує цілий світ прекрасним цвітом.
Не родить поле без тепла і без любові,
найперші паростки добра у рідній мові,
найкращі трелі солов’я у ріднім краї,
а в світі пісня лиш одна не помирає.

Багато квітів на землі сіє природа
і кожна з них та разом всі – діти народу.
Безмежжя барв і їх краси не передати,
та лиш одна у світі Ти вміла співати!
Чому так гірко на душі як в’януть квіти?
Чому так боляче завжди як гинуть діти?
Ізнову квіти розцвітуть духмяно влітку
і з-поміж них Твій голос чуть, Співуча Квітко!

2016
© Ігор Федчишин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44283/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG