Місто, спеленуте сонячним ранком,
День цей липневий стрічає так тихо.
Не ворухнеться й прозора фіранка.
Літо, ще довго чекати нам віхол...
Прошелестить десь авто одиноке
У незворушнім ранковім спокої.
Київ ще спить. Тільки сонячне око
В небі пильнує цією порою
Та іще млосність майбутньої спеки
Вже заполонює вулиць проріхи.
Ще до пробудження міста далеко,
Можна полежати... В тім своя втіха,
Що поспішати не треба сьогодні
Й можна відкласти буденні турботи.
Погляд купається в неба безодні...
Віпочиваймо, бо нині — субота!