ласкавим струмом міряють секунду
а ніжний шовк не тліє на гачку
господарю збирайся тільки з крихту
до бойового барда на війну

на диво у луганської весни
є тонкий натяк на чарівне гроно
так ти ж Сірко чесно розказуй сни
з війни сурової забувши навіть сором

пастельний  ліс а в нім один лиш постріл  
і чорна кішка з полкового штабу
і злющий капітан  з обітницею докір
бо маєш стати мудрим від масштабу

і ріжуть кулями серця на тій війні
і у очах солдат тьмяніє повне сонце
і сивими сніжинками рясніють
весняні квіти Сіверського Донця