Опубліковано: 2016.06.13
Варел ЛозовийВІРШОВІТТЯВіршовіття осик тріпотіли листками, мерехтіли сріблястим надхмарним житвом, де не кинутий в грішника праведний камінь витесається зморщеним лбом. Віршовіття тополь догоряли струмками серед сміття в підкнижжі знецінених слів вельми звабним сполученням вабі і сабі з сурогатним суслом поготів. Віршовіття модрин загинало гачками вітрюгана лихого із піхов долин, розповзало по небу верткими рачками й гальмувало трьохвимірний плин. Віршовіття берез обламало сухими вщерть змертвілим язиком підступних братів, що безецно знецінили подвиги схими прадідів й сльози схнюплених вдів. Віршовіття дубів шурхотіли листами, забивали пижем дуелянтський пістоль, пнули в небо горішнє Голготи хрестами, на халяву минувши в Едем фейсконтроль.
|
2016 © Варел Лозовий |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.