ТовстИй орав. Стопою товк гряду
І думав переважно про пизду,
Хоч спершу і відмахувався в’яло:
Не може бути, щоби я, ТовстИй,
Залежав від якоїсь там пизди!
Але пизда усе не відставала.

Подумати про власність… Лівий граф
На неї зовсім прав не визнавав,
Як і на землю, бо майно – це злочин.
Все спізжнене! Він плюнув у гряду
І з рукава якусь пушинку зду…
Здув. Знов пизда усюди, і не хоче

Про неї, а вона вже тут як тут,
А ще коли як дома допікуть.
Пиздарності! Дружина наплодила!
Пиздітним краще був би! І соху
Він повернув. Подумати про ху…
Хоч про коня! Та то була кобила,

Бо під хвостом виднілася пизда.
ТовстИй завівся: ще одна біда
Суспільна в нас – жіночеє питання.
Жінки, якщо подумати, прості,
Вони ідуть в усьому від пизди…
Він піт отер і припинив орання,

Розбурений і втомлений вкінець.
Я напишу… але і тут пиздець –
Усі задумки, пристрасті, сюжети
Неслись стрімким потоком у пизду,
Він припинити цю швидку їзду
Не міг, неначе втримати комету.

Чи не врятують спогади про манд…
Про мандри? Як блищав його талант
У Познані, у Пізі, у Потсдамі!
Усюди, куди возять поїзди,
Він потрапляв незмінно до пизди.
Пизда, пизду, пиздой, в пизду, пиздами!

Покаюся і бідним все роздам,
Бо грішний я, бо звісно: аз воздам…
Та я, здається, зовсім забрехався.
Тримай себе в узді, бо ти ж ізда…
Іздав «Войну і мир»! Але здава..
Здаватися лукавий не збирався,

Він в серці був як птиця у гнізді
Він все у світі повертав к пизді,
І граф, оскаженілий від бажання,
Якесь дівча побачив у води
І закричав: «Ану іди сюди!
Як звати?» – «Та Маланья…»
«Хай, Маланья».

Умить своє забув учіння граф.
Він одяг на пейзанці розідрав
Та соромом на оранці зайнявся.
І цей тваринний творення процес
Завжди будив у ньому інтерес,
І як прогрес йому не приїдався.

Маланья встала. Граф дістав п’ятак.
Вона просила гривеник. «І так
Задосить з тебе». «Сукню розірвали»
«Та ладно вже. Біжи собі в село»
І йшла соха, і ще було світло,
І мрії були сповнені моралі.