Ні, я не торкну тебе інтимом.
Буду обережна, чуйна, ніжна.
Так лише до хворої дитини
Ставиться природа дивовижна.

Лікуватиму тебе театром,
Музикою немочі загою,
Щирим словом серденько роз’ятрю,
Розлучу з недоленькою злою

Загублюся у турботах денних,
Завітаю у нічних навітах,
У думках, пекучих і шалених,
Продзвеню я крізь холодний вітер.

Легким дзвоном на Дзвіниці Часу
Сяйнокрилу нагадаю днину.
Стрепенуся зіркою і згасну.
Відштовхнеш – розтану і загину…