Опубліковано: 2016.04.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Кацай

Утром

Ещё судачат о Луне антенны,
а я уже свечусь из темноты
и, памятью пропитанные, стены
врастают в небо крышею мечты.

Гудит ветров извечное кочевье.
Взлетаю, наблюдая свысока,
как тянут город за собой деревья,
кистями крон вцепившись в облака.

2015
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43943/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG