***
Верба вербує грішників у рай.
Прозоро дзвонить окликом питальним.
Вітання наближається сакральне:
«Христос воскрес!»
А де подівся Ра?

Дажбога розп’яли,
Перун поплив,
Кістки зламавши на крутих порогах,
А Велесу пошматували ноги,
А Пан нарвав з чужого поля слив
І був розстріляний у тридцять третім.

Леле!
Не знищили лиш молодого Леля,
Що у цвітінні яблунь заблукав
І там живе донині.

У долині
Христос проводить селфі
І мовчить.
Чи заповіді та повчання винні,
Що їх народ не вивчив?
Але мить!
Було так завжди й, певно, вічно буде,
При владі будуть нелюде, а люди
Терпітимуть допоки їх богів
Не скинуть у Дніпро.

Оце наука,
Як фатум чи пророцтво.
Сон – у руку.

А яблуня стоїть, як наречена.
Вода в ріці кривава,
Бо свячена.

24.04.16