Усе життя ми сіємо зерно... Та різні зерна сіють різні люди. Й хто що посіяв, знати не дано. Коли воно зросте, нас вже не буде. Поки живемо, треба засівать, Хоча лише нащадки будуть знати, Кого із нас довіку проклинать Й кому довіку шану віддавати.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”