Опубліковано: 2016.04.20
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Афонін

***

Усе життя ми сіємо зерно...
Та різні зерна сіють різні люди.
Й хто що посіяв, знати не дано.
Коли воно зросте, нас вже не буде.
Поки живемо, треба засівать,
Хоча лише нащадки будуть знати,
Кого із нас довіку проклинать
Й кому довіку шану віддавати.

2016
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43913/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG