Щось швидко клен вже якось відцвітає,
Й свій жовтий цвіт розносить навкруги...
Та юний лист зеленим морем грає —
Білястих хмар змиває береги.
Легенький вітер котить ніжні хвилі
Й вони зникають в синій далині...
Які ж натхненні і безмежно милі
Оці духмяні, ці квітневі дні!
В них мимоволі розтають тривоги,
Думки приходять світлі й почуття.
І кличуть знов, як в юності, дороги,
І в нескінченність віриш знов життя.
І серце так знов повниться любов'ю,
Що обійняти хочеться весь світ,
Який вирує молодою кров'ю,
Що й забуваєш, скільки тобі літ.