| Свiтлана-Майя ЗалiзнякАбстинентний синдром| 
 Імеретинським шафраном яскрієш у пам`яті снів.
 Кодлами-колами ходить луската сторожа.
 Серпень ажурно дощить… На Супою маслинному дні
 В рань прокидається квітка – пурпурне а може.
 
 Наче не треба жадання, усе в ту грозу відбулось.
 Ти – експонат-кучерявець юнацтва музею.
 Як би жили-пригасали, злетівши за Ворсклу чи Рось...
 Леви застрягли у гратах-зубах Колізею.
 
 Що ж, дресируй левенят. Вибирай картоплі та листи.
 Палиш духмяну – з торішнього пижма – цигарку.
 Соняхи зрізано, вже вибиваю зернятка... не з тим...
 Сік маракуйї – для кайфу. На шибі три марки.
 
 Жовта горгопка привезена в дім для чудес.
 Хтось автостраду накреслив, а стежку заплутав.
 Ти вибачай…і зимове мовчання, і вірш-інтерес.
 Дикою морквою тлумиться спогадів рута.
 
 З маками житніми в осінь шафранну полегко іти.
 Срібно дзвенять словеса, ізумрудна туніка.
 Позатуляла батистом шипл
 ілюстраціяячі стозубі роти.
 Над шепотінням сосонок шугають шуліки.
 
 «…встигла, не встигла...» – бубніє дівчатко, ступає у слід.
 Мрій хрестовик висисає рої махаонні…
 Синя крамниця ваганів. Ти, мабуть, іще серцеїд.
 Потяг наш котиться… час відчіпляє вагони.
 
 2016
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1053690401358797&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 
 ілюстрація
 
 | 
 2016 © Свiтлана-Майя Залiзняк |