Чия то біль у капілярах бруньок?
Чий дим небесні очі виїда?
Шкребуть зіниці чорний візорунок -
Біглянка-ніч очолила стада.

Вони в омані темряви кроками
Вимірюють межу свого буття.
Повзуть сузір'я в хмари хробаками.
Готова смерть... Немає прийняття.

Прийми, земле, в пусті свої очниці
Неведення заплутаних світів.
Припинять рух обледенілі спиці,
І зійде спокій в полум'я життів.

І знову голос променя дзвінкого
Між сутінками Землю поведе.
Де вчора правда лиш хитала слово,
Сьогодні воно скаже, правда де.