Опубліковано: 2016.03.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олексій Боричев

И - никто не знает...

Вон, какие замки над землёй поднялись!
Снег оставил право быть счастливой тебе.
Звякнуло пространство, опрокинулась высь.
Закачался времени высокий стебЕль.

И в закатном зареве - звучание «за»,
А в забытой музыке - зеркальное «нет».
Память приоткроет утром злые глаза,
И завоет волчьим воем стылый рассвет.

Не витрины битые, но бисер в ногах,
Будто бы осколки отзвеневшей зимы.
Темень остывающая ...шаг наугад, -
И – никто не знает, где окажемся мы...

2016
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43688/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG