Свiтлана-Майя ЗалiзнякВ ореолі лих Дід проїхав станцію. Чи заснув, чи так... Може, десь у Франції Жив напівжебрак. Ходить він вагоном, "Де ми..." - шамкотить. Плащ, мов у Харона. Капелюх-блакить... Ніс патриціанський. Кармазинний міх. Є діди у Гданську - Уявить не гріх. Безліч їх у Римі, Кілька - у Коржах. Курять вічну приму, Мед їдять з ножа. Б`ють кролів і нутрій, Нижуть карасів... Щоки діда в пудрі. Стишився... присів. Бачила безхатьків, Багатющих, злих... Схожий цей на батька - В ореолі лих. Чим спинити потяг... Терни зусебіч. Носять пишні тьоті Шаньки протиріч. "Клац...клац...клац..." - зубастики, Продано квитки. Дощ змиває свастику З тімені, руки... Ні цехів, ні вулиці... Забувайте все. Хлопченятко щулиться, Сік-ерзацик ссе... На Клондайк націлені, Вкриті голубим, Коні мчать - осліплені - В героїнний дим... "Єс! .." ... відбили голову... Гепає бовван. Знов підступний кволого Зманює в дурман. Остограмить пасинків, Кине у сміття. Сироті у спасівку Марилась кутя. ...Десь в кінці тунелика - Тупиковий рай. Тамбур димний... велики... Грай, музико, грай... Під вселенським куполом Умліває плов. Ратиці - по кумполах... Раціо - любов. 2016 ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1032153040179200&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|
2016 © Свiтлана-Майя Залiзняк |