| Свiтлана-Майя ЗалiзнякВ ореолі лих| 
 Дід проїхав станцію.
 Чи заснув, чи так...
 Може, десь у Франції
 Жив напівжебрак.
 
 Ходить він вагоном,
 "Де ми..." - шамкотить.
 Плащ, мов у Харона.
 Капелюх-блакить...
 
 Ніс патриціанський.
 Кармазинний міх.
 Є діди у Гданську -
 Уявить не гріх.
 
 Безліч їх у Римі,
 Кілька - у Коржах.
 Курять вічну приму,
 Мед їдять з ножа.
 
 Б`ють кролів і нутрій,
 Нижуть карасів...
 Щоки діда в пудрі.
 Стишився... присів.
 
 Бачила безхатьків,
 Багатющих, злих...
 Схожий цей на батька -
 В ореолі лих.
 
 Чим спинити потяг...
 Терни зусебіч.
 Носять пишні тьоті
 Шаньки протиріч.
 
 "Клац...клац...клац..." - зубастики,
 Продано квитки.
 Дощ змиває свастику
 З тімені, руки...
 
 Ні цехів, ні вулиці...
 Забувайте все.
 Хлопченятко щулиться,
 Сік-ерзацик ссе...
 
 На Клондайк націлені,
 Вкриті голубим,
 Коні мчать - осліплені -
 В героїнний дим...
 
 "Єс! .." ... відбили голову...
 Гепає бовван.
 Знов підступний кволого
 Зманює в дурман.
 
 Остограмить пасинків,
 Кине у сміття.
 Сироті у спасівку
 Марилась кутя.
 
 ...Десь в кінці тунелика -
 Тупиковий рай.
 Тамбур димний... велики...
 Грай, музико, грай...
 
 Під вселенським куполом
 Умліває плов.
 Ратиці - по кумполах...
 Раціо - любов.
 
 2016
 
 ілюстрація
 
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1032153040179200&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 | 
 2016 © Свiтлана-Майя Залiзняк |