Вірші до кави, до чаю, до віскі Пишуться борзо - без перцю і солі... Шторми бушують... Ростуть обеліски. Час насміхається з ролей Ассолі. Мушлі відкриті, черленяться перли. Рими в кориті - впереміж із маком. Гичку цукрову пацята пожерли. ...йде Навсікая в дім Телемаха... Котиться м`яч голубий із ліловим, Клякнуть оливи, сплітається віття. Я не зуміла позбутися мови В парку розваг потойбічного Сіті. Я ледь встигала кивати проявам. Стигло азу... шерхотіли блокноти. Десь недалечко - на острові Ява - В дощ законились чарунки чи соти. "Батики барвні, але нетутешні..." - Пробелькотіла ропуха бугриста. Краб намірявся (та зрадили клешні) Порозривати прабабні намиста. Стежка вужина. Тинки, де квасоля Повиплітала диканські дилеми... Цапу припона... а вольному воля. Вірші пишу на не задану тему. Барку лишаю у заводі білій. Лет - в бік вулкану... Геть сливи прокислі! Вслід позриваються осатанілі... Край водоспаду свіжішають мислі. 2016 ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1029179017143269&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|