Здіймається юга із глибини: мільярд зірок в ній і мільйон галактик, а ще – моя планета, просто клаптик розкиданої геть речовини. І я – речовини тієї квант, наповнений всією глибиною, – те, що лежить між дном буття і мною, вивчаю, мов долоню хіромант. Та лінії сузір’їв пінить рух й легкі серпанки перетворює в тумани, де лиш закохані та інопланетяни долають глибину навпомацки й на слух. Ти випірнаєш з неї. Ватра дим несе на твого тіла досконалий витвір. А я – на березі, і ледь колише вітер на пагонах думок тремтливе листя рим.
|