Опубліковано: 2016.02.09
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Кацай

Орбиты станут сквозняком туннеля...

Орбиты станут сквозняком туннеля
и с высотой сольётся глубина,
когда из неба испарится время,
пространства бездну высушив до дна.

Расплющивая звёзд остывших кранцы,
оно замрёт, но, атомы бомбя,
окаменелые протуберанцы   
обрушатся вовнутрь самих себя.

Сомнут пространство взвихрено и пенно,
круша всей массой грани и края,
и снова выжмут время постепенно  
из личного его небытия.

Всё повторится в этом вечном скерцо…
Но между утром и времён концом   
услышу я, как тихо бьётся сердце,
на грудь твою упав своим лицом.

2014
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43532/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG