Акорди безсоння ховають у книгу
Думок неприборканий рій.
Пирій проростає. Тінь гупає в шибу
І рибу приносить у мій
Холодний будинок – зіщулену хату.
Обпечений вітре, не вій!
До риби потрібно ще всього багато:
І хліба, й напоїв, і мрій.

У книзі безсоння зникають картини
Надії між двох берегів…
Хрести, що шукають для себе людину,
Чорти, що малюють богів.
Ідей нереальні не контури – мури,
Гріхи, поцілунки, борги.
Кришталь чобітків нездійсненністю дурить,
Вселяючи острах нагий.

До серця підходить не тромб – театрально
Загроза вдягла капелюх.
І хлюпає ранок у спінену ванну.
Годинник раптово оглух.
І сниться не казка. Точніше – не сниться.
Ніхто у розлуці не спить.
Безсоння щоночі не може зморити
Беззубу свою ненасить.

08.01.16