Яка між нами райдуга стояла! Ліна Костенко А щоб тобі отак лежала, Як досі ще мені стоїть: Веселка в полі жито жала Й лягла у дощик відпочить. Вся простяглась на ціле небо. А знизу річка, лан, луги. Я пориваюся до тебе – Туди, де звівся край дуги. Я пориваюся… Я хочу Свій час – твій простір сумістить, Щоб осягнули тіло й очі: Лежить веселка – і стоїть Не на китах, а на любові Наш світ і в ньому геть усе. …Ти крізь жита біжиш за овид, Де рай-дуги чекає серп. 5 січня 2016 р.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”