Опубліковано: 2007.03.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ольга Лебединська

***

Всё замерло. Отцвел избыток чувств.
В окне стоит безликая погода.
А я опять себя искать учусь
В размытых переливах небосвода.

На небе — святки. На земле — весна,
Верней, ее предчувствие, предвестье.
Мерцает жизнь, как разновидность сна,
Но не взлетишь, пока душа на месте.

Не по-весеннему еще звенит трамвай,
И солнца радость тяжела и зыбка.
Но… помнишь, верба жаркая вчера
В ладони свежей тыкалась улыбкой

И пела, распушаясь и мурча,
Что март придет досрочно и огромно.
И был закат — началом всех начал,
И пригласил в свой Рай такой бездонный

Бездонных нас. Но чудо описать
Не хватит чувств и красок, жизни даже.
А я иду себя искать опять,
Хоть кажется всегда одна и та же.

2007
г. Днепропетровск
© Ольга Лебединська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4335/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG