Тут самі малючкИ-малЮночки (одна їх низка): за убогості викладу й розмірів, прозаічні мініатюри; але ж вони про надто велике-високе-цінне?? Й СКІЛЬКИ Ж СЛІВ, ТАКИХ, У МОВІ??? слів мови між, є в і щ і: ці небесам р і д н і щ і; о, земле, люба й мила... тримайся ї х, безкрила!!! НЕЕЛІТНЕ МЕШКАННЯ... як не у спОкої покОї – не краща то оселя: найлегші Стіни – вітер в Полі; й Найвища ЗорИть Стеля... [зорить = вглядається; а ця, либонь, і світить?] РАДІСТЬ ГРІЄ??? крокуєм, я та радість, обнявшись, як барвінки... ...цілуєм, всім на заздрість, вуста-в-уста, сніжинки!!! УСІМ ОДНАКОВЕ! Небесне Коріння у буднім й святковім і Крона Небесна а не животіння ПО ТОЙ БІК... Ген, за степом! в стінах вужчих менше треба світла, неба, інших сущих... там, повічно, каже-дише гомін тиші потойбічно... – ой, надірвУсь в полин, в ковил! ні сил!! ні крил!!! – ні дозовусь... ЕТЮД З РОСИ й кiлькох слiв... Доки Сонце Сходить – темряві не вгодить: неминуча, та минуща, очі їла не роса; цілувала їх, цілюща, юна, свіжа, багатюща.. гола-боса, – а краса... СУХОВІЙНЕ, СТЕПОВЕ... сухий вар, та на згар... суховій, степ вже твій... й зорепад, й під, і над... й небосхил, й нахил крил... й сивий кінь, й сіра тінь... й вершник, як так, укляк!!! |