Пахнеш мені – хмелію, –
Дівчино – жінко – мамо, –
Всім, чим багаті мрії,
Й тим, що було між нами.

Мало було. Скраєчку.
Жив край узбіч-обочин.
Бджоли летять у гречку.
З бджолами разом хочу!

Пахнеш мені незбутньо,
Вперта, байдужа, чула.
Пахне так лиш майбутнє.
Пахло так лиш минуле.

Рідне нещастя миле,
Горенько тут-і-зараз,
Бо розв’язать несила
Те, що колись в’язала…

Пахнеш – і я хмелію.
Й, мабуть, у цьому щастя.
Є у нас, мила, мрії.
В мріях усе нам вдасться.

1 листопада 2015 р.