Не йду, повзу. Така слизота! По листю — наче по льоду... Дощ вправно виконав роботу, Створивши з листя цю біду. Розвівши руки в різні боки, То прямо йду, а то — навскіс. От маю ввечері мороку — Ще «розтягнусь» на повний зріст! Та ще і шкіряні підбори Додали листю слизоти... Хоч би іти було під гору, А то ж донизу мушу йти! Прокляв сьогодні вже про себе І лист, і дощ, і мокрий шлях... Але іти все рівно треба Й триматись міцно на ногах. Потрібно, друзі, тренуватись, Бо шляху іншого нема, Щоб, попри все, мети дістатись... А ще попереду зима, А ще попереду тривоги Й лютіш за зиму вороги... Та щоб здолати всі дороги, Дай Бог нам сили і снаги.
|