Опубліковано: 2015.10.26
Поетичний розділ: Містика, видіння

Юрій Зозуля

СамЕ потопельне? Ще весняне!..

 ...а хіба важливо: коли, як замальоване?

   і у воді тонув, щораз:
   вона впиралася, не брала:
   й в очах теж потопав, нараз:
   чи й там безпечного замало?

   не перестрашив з глибини:
   ні дня, ні ночі, ні весни:
   й застряг на мілині, в житті:
   безгрішні ж сходили в святі??

...а я зійшов лиш на слова:
   котрих давно забута й слава:
   та й тут не (д)осягаю дна:
   де їх жива, пекуча лава!!!

2015
© Юрій Зозуля
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43001/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG