У дорозі проснешся: ти центр сприйняття, Ти рецептор, який відчуває. По якому маршруту твоє мчить життя? Як тебе називають? Чи були сновидіння, чи їх не було? – І з’явивсь ти у світ із нічого. За вікном захурделене білим село І, як вперше, дорога. Світ невинний, як в мить дефлорації зойк, Щиро світить твоєю сльозою… Завантажуюсь знов. Щастя протерозой Тоне в криках біди кайнозою… ост. ред. 4 жовтня 2015 р.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”