Усе на світі проситься – люби!
Стеблина кожна йде до рук довірливо,
Аби душа твоя неперебірлива
Тепло сердечне теж знайшла в тобі.

Щеня чекає ласки, аж вищить,
І навіть камінь – миті недаремності.
Готовий всі ввібрати неприємності,
Найтяжчу ношу зняти із душі.

І кожен кущ блага – не обійди!
Візьми усе і йди на слові доброму!
Аби його було тобою обрано,
Щоб тільки ніжно доторкнувся ти.

Усе живе – з любові, тож єство
Стискає відчай слова невзаємного.
Я теж живу невчасною, даремною
У сподіванні на твою любов.

Я теж несу тобі свої дари.
Збирала стільки, що нема початку їм…
Якщо ж тобі не треба, лиш на згадку,
Ти –
Не доторкнись і жоден не бери!