*** Ти пишеш літо. Знову пишеш літо – Тягучі дні на білім полотні, Всепроникаюче медове світло Крізь виноградні грона наливні, Крізь брижі листя ситцевих акацій, Плетіння хмелю, вигини лози… І ту, якій тремтливо пестив пальці, Але руки ніколи не просив. Ти пишеш щастя першої вечері, Строкаті айстри в склянці на столі, Як тільки розгорталася містерія Очей і рук, невипадкових слів. Переблиск намистинок бурштинових (В очах ще більше того бурштину!), Не піймані на думці і на слові Дві пристрасті, не зведені в одну. Ти пишеш літа швидкоплинний розчерк У вигрітім, обласканім краю. Ти пишеш нас. А я дивлюся мовчки І вже нікого тут не впізнаю. 9.08.2015 р.
|