Опубліковано: 2015.09.08
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Афонін

***

Утро пугает осенней прохладой,
Листиков желтых уж в кронах не счеcть.
Старой кирпичной садовой оградой
Шествуют вороны, пять или шесть.

Чинно она друг за дружкой шагают,
Словно солдаты в военном строю.
Первый из них, тот, который все знает,
Вывел на завтрак всю стаю свою.

Нет в их движеньях ни грана тревоги —
Птицы привыкли давно к холодам.
Кажется мне, что «вороньей» дорогой
Вечность за ними идет по пятам.

2015
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42726/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG