Опубліковано: 2015.09.06
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Лiка По

У волнореза

Дождь, сшивая сон и явь,
Барабанит: чёт и нечет.
Рыба-ночь, пускаясь вплавь,
Нерестится, звёзды мечет.

Ты опять идёшь ко дну,
А луна у волнореза
Режет новую волну,
Словно мягкое железо.

Всё пройдёт, угомонись,
Дождь, увы, не панацея,
Для чего даётся жизнь,
Может быть, пойму в конце я.

Может, это лилий яд
Отравляет - нет покоя-
И глаза твои горят,
Чтобы я узнала, кто я?

2015
© Лiка По
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42712/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG