| Свiтлана-Майя ЗалiзнякСлово за слово| Молитва про хліб і псалом за убивцю
 Зустрілися в черзі, та й слово за слово...
 Лягли на одну піднебесну полицю.
 Там тичба - дзвінкуча і цілодобова.
 
 Голубки рівняли претензії черні.
 Сороки хорали дробили на згуки.
 Творець обійшов буцегарні, майстерні...
 Поглянув на зброю модерну, перуки.
 
 Людва менжувала - між куль і костриці.
 Низали намисто прогнозів незрячі.
 У топах смолистих леліли чортиці.
 А діти в шоломах вивчали шиплячі.
 
 Три відьми шукали шляхів з Конотопа.
 Вмертвили в дорозі каргу "неімущу".
 Так завше буває за день до потопу,
 Коли роздаються пігулки цілющі.
 
 Хлібець засихав на полиці сільмагу.
 Свиней годувати ніхто не збирався.
 Я б ще написала, жалію "бумагу".
 Просила позичити аркушик Тася.
 
 А десь понад плесом о пів на четверту
 Майнула лілово закохана зірка.
 Її зупиняли, обранець той тертий.
 Упала не зойкнувши. Скрипнула хвіртка.
 
 Щось дійде таки до сяйних канцелярій,
 А туск розпадеться на вранішні роси.
 Побачити важко. Туман в окулярі.
 Ширяють сталеві чайки, альбатроси.
 
 За матір молитва - осонцена ружа.
 Уже відцвітає...
 Страхи-павутини.
 А я не встигаю сказати, що мушу...
 Сховавши жаління під очеретину.
 
 
 
 2015
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=940978959296609&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater
 | 
 2015 © Свiтлана-Майя Залiзняк |