Жінко, арфо Еола!
Кожен мужчина – вітер.
В проймах очей вся гола
Мусиш бриніти!

Погляди – мов рентгени.
Сукня зліта червона.
В нас це справіку, в генах,
О безборонна!

Ми тебе як мусони,
Еври і трамонтани…
В небо звучи бездонне,
Рідна, чужа й кохана.

Коні рвуть посторонки.
Жилами пругко шлеї.
Ми тобі не сторонні.
Ми тебе як бореї.

…Ми тебе як давиди.
Сиплеться порох, знаєм.
Киш! Зграї мух набридлих.
Поцьки на вас немає!

24 серпня 2015 р.