Опубліковано: 2015.08.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ольга Брагіна

***

і він веде її в укриття, каже, що хоче врятувати їй життя, подарувати квіти.
життя - ніде правди діти - проходить ось тут під землею, він залишається з нею.
їй подобається цементна підлога, тому що так ближче до Бога.
ці небілені стіни, на яких червоною фарбою напис: "Не розлучить війна нас,
не розлучить мир, який настане потому".
вона дістає вологі серветки, які гарно знімають втому
у цьому пеклі під містом, під сільським індустріальним пейзажем, де кожне авто
кидають під стіною так просто неба, під зимові шини не кидає тіло ніхто,
не залишає рифлений слід на її долоні із зображенням карти міста,
вона змила все зайве - і шкіра вже майже чиста.

2015
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42563/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG