укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.08.05
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Остынет. Истлеет...


Остынет. Истлеет. И вылетит вон –
И то, что смеялось когда-то, –
И то, что так было похоже на сон,
Что право, и что виновато!
Иное сгорит и рассыплется в прах,
Как призрак, блуждающий в энных мирах.

И мысли, себя замыкая в кольцо,
Для духа пребудут удавкой.
Ты видишь, темнеет бессмертья лицо
Пред горя тягучей добавкой...
А то, что разбросано, не подмести.
Что мог – я собрал: всё былое в горсти!

Как много того, чего так не хотел!
Как мало того, что хотелось!
Ведь каждое слово – подобием тел -
Во мне изгибалось, вертелось,
Чтоб имя твоё не забыть, не забыть,
О чудо, которое требует жить!

Пространство и время – волокна. Они,
Спирали событий свивая,
Во мне ускоряют текучие дни.
И льётся вода неживая
С небес – переполненных некой судьбой,
Как тучей – на мир, порождённый тобой.

Я знаю, что тёмное прячешь в лучах
И в горнем сплетении радуг.
Скажи мне, когда я увижу в очах
Твою непокорную радость?
Ведь ты так сурово бываешь со мной,
Что кажется конченным путь мой земной!

Но ты бессловесно и немо. Тебя
Не вижу, и нет тебя вовсе.
И только ветра одиноко трубят.
Дождливо. Распутица. Осень…
Ты – слово, забытое мною тогда,
Когда лиловатыми были года.

А сердце блуждает по звёздам. Оно
С тобою как будто блуждает.
Ты так же упрямо, убийственно, но…
Звенишь колокольцем Валдая.
И пусть всё истлеет и вылетит вон,
Ведь мы же не знаем, где явь, а где сон…

2015
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні