Життя іде - як натяк на іронію. Дивлюсь і гладжу поглядом тебе. Благословенням - місячна симфонія, Неначе ми причетні до небес. І навпаки: земля - не дім, не мати нам. Холодна грудка здушує жагу. І не піднятись: ноги ніби ватяні, Не зрозуміти: як іще живу?..
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”