Читаю для настрою Солу Монову.
А мрії про Делі - в дірі озоновій.
Знов дятел цюкає: "...тут буде краще...".
Шукаю між тронів місцин підходящих...

То сукня і серги надто блискучі.
То трен відірвала панночці сучій.
Впритул підійшла не в ту мить, не до того.
...Чужі бумеранги цяткують дорогу.

Шептав мені Легіт:"хороша...прегарна...";
А вибрав Хіврю з села Цитварне.
Круг неї діти - чужі, босоногі,
У них сім хат, сімсот патологій.

О людоньки рідні... Коли ж те КРАЩЕ
Відкине із шовком китайським ящик?
Турчать під ясмином голубки сірі...
Усім воздається - по злобі... вірі.

Ведуть на герць ошуканці-соцькі...
"Я нє люблю..." - цебеніє Висоцький.

Писала вірші.
Ловлю махаонів.
- Ми - сила... - скрегіт обдертих вагонів.

Для гниди - кобра, для Зосі - кобіта...
Впадаю в буяння-шаленство щоліта.
Купила рамці, полив"яний горщик.
І рада-раденька - мов крез-мільйонщик.


26.07.2015