Опубліковано: 2015.07.21
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ольга Брагіна

***

Но некому звонить в дворе чужом, где “Практика” и дом
Краснокирпичный, в кабинет заходишь личный
И видишь только дверь из белого металла,
Как будто от людей успешно убежала.
Но некому звонить – твой телефон молчит
в моей кирпичной сумке.
И медная луна почти от слова “лунка”
Мерещится туда, куда не бросить взгляд,
И жители туда обычно не глядят.
Но некому звонить – границ двора-колодца
Не преступить. Запомнить мир не удается
И лампочки, горящие в подъезде
На скучный миг, пока мы будем вместе.

2015
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42359/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG