Ти бриниш тятивою. Ти гнучка, наче лук. Я б стрілою живою До твоїх дався рук. Ти, віддавши напругу Всю свою звідусіль, Непохибно і туго Нароковуєш ціль. І стріла не вбиває, А летить в майбуття, Де, мов сонце над гаєм, В зойках сходить життя. 17 липня 2015 р.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”