Шлях твій як дріт поміж вежами-близнюками.
Міцний і надійний – при майстерному aequlibris.
Не відмовляй собі в спілкуванні з зірками,                                                                                                      
Якщо не боїшся дивитись униз.

Розтяжка ця – всесвіт між щось та нічого.
Часом гадки не маєш, що з них перше, що друге.
Цілком може лишитись тільки дорога,
І вона має гарно тримати напругу.

Тут поступ один для живих і для мертвих.
Кров стигне від цього як між ними різниця.
Сьогодні все в кольорі, завтра – verte,
І пустка чорнішає у зіницях.

То най тобі чутним буде ластівок голос,
Що тримаються разом і літають до світла.
Вони вміють рухати мертве повітря
І здатні навчити усіх навколо.

Жени із судин тихий морок заранній.
Ці згортки забуття, що цілком передчасні.
Для радості є добрі вихідні дані.
А як буде струм, то і світло не згасне.