Опубліковано: 2015.06.22
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ирина Адайкина

Дорожное

Упало небо в проём
оконный,
качает поезд народ вагонный,
в степях без края свои законы.
Ветра-снаряды, степь-полигоны.

Сраженье-буря, песок вздымая,
стремглав несётся преград не зная.
Игрушку-поезд то догоняет,
то, вдруг одумавшись, отпускает.

А ангелочек,  болтая
ножкой,
щебечет нежно:-Открой окошко,
послушай мама, как он тревожно
в вагон к нам просится осторожно.

О ком ты, дочка, спросила мама?
Вон караваны. Верблюды, ламы.
Их ветер хлещет они упрямо
везут товары в свои сезамы.

О мама, мамочка, я о ветре.
Он так устал, его спрячем в фетре
моих игрушек. До сантиметра.
Потом отпустим, он степь проветрит.

Пел поезд песню свою упрямо.
Спал ангелочек в вагоне с мамой.
А где-то в тамбуре телеграммы
строчил ей ветер оконной рамой.

2015
© Ирина Адайкина
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42145/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG