укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.06.19
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Кто-то рыдает...

Кто-то рыдает. Его голосок
Слышу в ущелье за дальними скалами.
Кто же ты? Выйди! …молчит темнота.
Лишь полыхает сапфирами, лалами –
В сердце уставшем былая мечта,
Точно рождающий утро восток!

Слышится плеск и русалочий смех
Где-то в реке, а, быть может, и в озере.
А над болотом восходит луна.
Ночь расцветает пурпурными грёзами.
Бьётся о скалы речная волна.
Вижу: дремота окутала всех.

Угомонились русалки в реке.
Больше не плещутся. Пахнет туманами.
Мятные мысли плывут в голове,
Сердце по времени шляется пьяное.
И засыпает в дремотной траве
То, что не будет ничем и никем…

Но всё яснее рыданья в ночи!
Всё беспокойней кому-то и тягостней.
И не спасают лукавые сны,
Хоть и чисты, и беспечны, и радостны,
В прятки играя с лучами луны.
Плач – словно пламя забытой свечи!

Кто-то во храме забыл потушить,
В храме, где свечи давно все потушены.
Вот и горит восковая свеча
В темени тихой, во тьме обездушенной,
В тёмных местах высветляя печаль –
Дымистый сумрак уставшей души.

Боже! Но как же пронзителен плач!
И непонятно в тумане рыдание:
То ли, как прежде, рыдают вдали,
Кажется, будто в другом мироздании,
То ли за кочками голос разлит…
Полночь, как некий безликий палач…

Сны отгоняя, прислушался я.
Боль и страданье в себе вдруг почувствовал,
Словно печали Земли и Небес
В сердце моё были кем-то искусственно
Втиснуты, сжаты, и голос исчез,
Но проскользнула в ущелье змея –

В скалы ушла, и на плечи покой,
Лёгкий, забытый, весёлый, доверчивый
Пал, и тогда вдруг подумалось мне:
Может быть, Счастье, грехом изувечено,
Плакало где-то в глухой тишине
То ли за скалами, то ль за рекой?..

2015
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні