Вітер гуляє,
бо шал дозволяє,
             ген п'є;
по сукням, парканам,
нестримам вбажаним;
                   безотчі соньжари
                   скаженим кошарам
рослинним та хмарним,
                    під регіт і зойч
                    додає...

Грайлишень,
що витріщив очі лупаті -
                       вітрила,
то виграй вже всю рідину
                 обжерибну;
хоч білу, хоч руду,
                ач, жодну уважу -
       не вмилуй;

бо я так не можу:
        самому огидно,
вже червень черевий
                        від надлишку в'їдла,
                        тай досі луска
не присохла до сідла;

ген, в'є липомедом
              ранкові стугеньця,
аж гомоном дзеленець
      йде...



.